Пра упрощенку и правовое государство

reposted by kr1810bm86
Stanislav Kukareka

У нас сложилась вообще парадоксальная система. Где ни в одном вообще законе, нигде и никак не написано что гражданин страны - имеет право работать и вообще зарабатывать себе на жизнь. Нигде такое не написано. Написано о том что он дескать может пойти куда-то и "зарегистрироваться", испросить у кого-нибудь соизволения и прочей милости. Или может "зарегистрировать отношения" с каким-нибудь работодателем. Не более того. Но вот того что он может например там покупать и продавать, или вступать в договора (включая и договор найма) и т. д. - такого не написано НИГДЕ. Вообще. И это парадокс.
Вообще то могут мне сказать что это "лучшие европейские практики" и что дескать "нигде такого не написано" и т. д. Но подождите, это вообще базовые вещи, это права человека которые до такой степени никем и никогда не оспаривались что их даже в декларацию тех прав - включать не посчитали нужным. Как например право дышать воздухом или смотреть на звезды. Это если говорить про "везде"...
Но тут вам не "везде", тут Украина, и это на самом деле - вчерашний совок. Где все это называлось "спекуляция", и прочие там "спрытни дилки". Это только в советском союзе могли быть подпольные портные, стоматологи и ювелиры, автомеханики и т. д. Не торговцы наркотиками или краденым, не врачи что делают запрещенные аборты, а те кто шьют одежду, выращивают пищу, чинят автомобили и т. д.Read more...Collapse )

Пост спочатку надрукований тут: https://don-katalan.dreamwidth.org/1738412.html.

По-взрослому

reposted by kr1810bm86
Тут вот харьковская детвора делает первые, но вполне, на мой взгляд, приличные шаги в телевидении. Создали свой канал на Ютубе и сделали первую программу. Вышла она легкая и приятная, информативная и для подростков, и для их родителей. И тема хорошая - самостоятельное путешествие подростка по Украине, так что даже познавательно.

Такие начинания у детворы надо поддерживать, чтоб хотя бы они лет через 5-10 сменили ту постсовковую плесень, которая буйным цветом цветет на нашем унылом тв.

Пожалуйста, просмотрите, хотя бы в фоне, и поставьте детям лайк.


ссылка на ютуб

Ну и если расшарите, детворе будет особенно приятно.

Анна Оскомина

Завтра уже (шортрид)

reposted by kr1810bm86
Смотрите, вот магистральная вена, подключаясь к которой мы вытаскиваем бойца.Это сделал Бричкин. Но это тяжелый аппарат, уровня роты и машины эвакуатора.

А шесть легких "ложек" Алекса, которые превратятся после прототипа в удобные венсканы уровня взвода или "побратим - побратиму" для быстрой установки системы заполнения русла, уже в дороге на госпиталь и полевые испытания.

Это то шо четыре года войны "зробыты було не можна, бо в нас грошей нема".

Read more...Collapse )

95 років антиукраїнському російсько-більшовицькому терору у Києві

reposted by kr1810bm86
Оригинал взят у stkachuk2 в 95 років антиукраїнському російсько-більшовицькому терору у Києві
Операція із захоплення столиці Української Народної Республіки російськими більшовицькими військами на чолі з Михайлом Муравйовим тривала протягом 5-8 лютого 1918 року. Завершилася окупацією Києва більшовиками й евакуацією українського уряду зі столиці. Наслідком окупації були масові розстріли міського населення.

01
s98269095

Історик Віктор Савченко наводить наступні факти:
"У своїй доповіді Муравйов так описав штурм Києва:«Я приказал артиллерии бить по высотным и богатым дворцам, по церквям и попам... Я сжег большой дом Грушевского, и он на протяжении трех суток пылал ярким пламенем». Пізніше Муравйов хвалився своїми подвигами:«Мы идем огнем и мечом устанавливать советскую власть. Я занял город, бил по дворцам и церквям... бил, никому не давая пощады! 28 января Дума (Киева) просила перемирия. В ответ я приказал душить их газами. Сотни генералов, а может и тысячи, были безжалостно убиты... Так мы мстили. Мы могли остановить гнев мести, однако мы не делали этого, потому что наш лозунг — быть беспощадными!» Муравйов першим у тій "Гражданской" війні використав отруйні гази (причому сам у цьому зізнався), заборонені всіма міжнародними угодами як бузувірська зброя. Гази допомогли його армії захопити мости через Дніпро і подолати оборонні укріплення українських військ на дніпровських кручах.


017

Захопивши Київ, Муравйов на тиждень став його повним господарем, організувавши в місті класовий терор, який пройшовся косою смерті по інтелігенції, офіцерам, буржуазії. За різними підрахунками, тільки за тиждень було знищено від двох до трьох тисяч киян (серед них - близько тисячі офіцерів і генералів; в числі загиблих генерали царської армії і армії УНР Б. Бобровський, А. Розгін, Я. Сафонов, Н. Іванов, Я. Танзюк ...).

stari2
stari1

Радянський уряд України, переїхав з Харкова до Києва, з жахом виявив повне розкладання армії червоних і тисячі трупів мирних жителів в парках Києва. Влада зажадала від Москви негайного видалення Муравйова з України. Кияни бачили в ньому «ватажка бандитів», який не мав ніякого відношення до України. Він скрізь виступав з гаслом «єдиної, неподільної Росії», а українців вважав австрійськими шпигунами й зрадниками."
http://portal.uoun.org/news/95_rokiv_antiukrajinskomu_rosijsko_bilshovickomu_teroru_u_kievi/2013-02-05-1782

"С украинцами что-то случилось" (с) 82% россиян

reposted by kr1810bm86
Оригинал взят у vpasty_vgoru в "С украинцами что-то случилось" (с) 82% россиян

С тех пор как Россия начала в Украине войну, отправила в Украину вооруженных захватчиков и задействовала эскадроны смерти, отстаивая свои интересы, с украинцами что-то случилось.

Такие были нормальные, милые люди! Теперь они расфенживают нас, не хотят понимать, что в России нет другого выбора, кроме как поступать так, как она поступает.

Они не понимают, что так поступила бы любая другая страна. Каждая страна ради своих целей убивает соседей. Но все к этому нормально относятся. Война не должна влиять на отношения между людьми. Все это понимают, кроме украинцев. В их комментах чувствуется ненависть, когда мы им пытается объяснить эти простые вещи.

Это не могло случиться из-за того, что каждый день они слышат как с криками «Слава России» похищают, пытают и убивают людей. Все-таки то, что человеку распороли живот, повесили на спину рюкзак с песком и еще живого утопили в речке, потому что он выступал за единую Украину, недостаточная причина, чтобы хамить россиянам, когда они всего лишь говорят о том, что Россия защищает свои интересы. Для этого нужна специальная раскачка ненависти. Украинцам специально внушают, что россияне плохие, но это же не так!

В этом году россияне стали намного счастливее! Мы вернули себе Крым, показали всему миру, что Россия не тварь дрожащая, а право имеет. Мы заставили НАТО считаться с нами. У нас наконец-то начала налаживаться жизнь.

Нам очень жаль, что украинцы не могут порадоваться за нас, как добропорядочные соседи. Они все время ждут, чтобы у соседа корова сдохла. Они радуются, когда против нас вводят новые санкции. Как же так можно? Нам за них стыдно.

Мы пытались сделать все, чтобы украинцы нас поняли. Мы просили их не быть такими негативными, мы отправляли им веселые картинки, мы говорили "посмотрите: весна-солнышко-цветочки", посмотрите как прекрасна жизнь! Но они не слушают. Они не хотят меняться. С ними что-то случилось.


Більше, ніж агресії й ненависті, війна навчає милосердю й любові

reposted by kr1810bm86


Днями під егідою Національного університету оборони України вийшов збірник статей науково-практичного семінару "Людина і людяність на війні". У ньому вміщено мій невеличкий допис, який викладаю тут.

БІЛЬШЕ, НІЖ АГРЕСІЇ Й НЕНАВИСТІ, ВІЙНА НАВЧАЄ МИЛОСЕРДЮ Й ЛЮБОВІ

Про людяність на війні - чи потрібна вона взагалі і яке посідає місце - було сказано і написано дуже багато. Ризикнувши посперечатись з деякими видатними мислителями, одразу скажу, що людяність на війні необхідна - просто тому, що війна не триватиме вічно, усім нам вертатись додому і жити серед людей.


Воєнний гуманізм - явище специфічне. Те, що прийнято називати людяністю, у воєнних умовах можна розділити на дві пов'язані між собою складові: етику й милосердя, причому без першої другої не буває. Естетика (війнИ) народила етику, етика - шляхетність і милосердя. Етика в чистому вигляді - це коли я не стріляю в бойовиків, що виносять пораненого. Без милосердя вона можлива, навпаки - ні.

Людяність - це мій побратим "Морпіх" (Володя Байдюк), загиблий восени 2014 року під Донецьким аеропортом, сільський хлопець з Франківщини, із садном на руці і опущеним поглядом. Зранку у нього загинув друг, а ввечері вони взяли полонених, і він не стримався й ударив одного, і шкодував про це довго і тяжко, як про смертний непрощенний гріх.

Людяність - це той недосвідчений мінометник у Пісках, який переплутав малі поділки з великими, і міна замість найближчих ворожих позицій полетіла невідомо куди, і командир, щоб його провчити, вигадав, що нібито був перехват: міна влучила в пологовий будинок, загинули породіллі з немовлятами. Хлопчина побіг вішатись - врятували в останній момент.

Це все чотирнадцятий рік, потім, звичайно, на такі речі стали дивитися простіше. Волонтер Д.Ж., друг автора цих рядків, дуже вдало зафіксував зміни у свідомості українських воїнів, записавши розповіді трьох із них, які мали місце у 2014, 2015 і 2016 роках:
2014 рік. "Зайняли позиції, окопалися, виставили сигналки (сигнальні міни на розтяжках - О.Б.). Приходить сєпарський дід і на очах у всіх вудкою одну за одною зриває наші розтяжки. Ми кричимо, лаємось, дали чергу в повітря - а йому пофіг - чи то глухий, чи то "дедушка cтарый, ему все равно". Ну, що? Не стріляти ж у діда. Почекали, поки пішов, і поставили нові сигналки".

2015 рік. "Полізла до нас вночі їхня ДРГ і підірвалася на наших мінах. Кинули свого пораненого і втекли. Він кричав цілу ніч, благав, щоб його врятували. Ми подумали - і не пішли. Бо ніч, міни, самим підірватися можна, і ще неясно, що в того сєпара в голові - ти його рятувати полізеш, а він у тебе чергу. За своїм полізли б, а за цим - не стали. Під ранок він помер".

2016 рік. "Глянь, що там вони у посадці. Окопуються? А чого це вони? ВОГОНЬ!!!"

ДаліCollapse )